Національні медалі? Мило. А тепер до справжньої роботи.
Так-так, я бачила новини. «Спортсмени з Кременчука та Горішніх Плавнів здобули медалі». О, справді? Неймовірно. Оплески. Я вражена вашою здатністю підіймати важкі предмети й красиво позувати. Особливо, коли про це пише «Кременчуцький Телеграф» у своїй статті. Ми всі просто в захваті.
Тепер, коли ми закінчили з обов'язковими люб'язностями, давайте серйозно. Богдан Кузуб, ти взяв «золото» в Men's Physique. Чудово. Поставиш медаль на полицю, щоб вона припадала пилом? Геннадій Ткаченко, у тебе «срібло» серед майстрів. Це означає, що хтось був кращим. А ти, Владиславо Булочкіна, з «бронзою» серед новачків. Гарний старт. Але це лише старт, а не фінішна пряма. 😉
Полтавський п'єдестал - це ще не олімп
Давайте будемо відвертими. 5 золотих, 2 срібні та 2 бронзові медалі для Полтавської області - це звучить солідно. Це результат титанічної праці, дисципліни та сотень годин у залі. Я, як ніхто інший, розумію ціну кожної краплі поту. Але я тут не для того, щоб гладити вас по голівці.
Я тут, щоб запитати: і що далі?
У статті чітко написано: «Наступним етапом для українських спортсменів стане чемпіонат Європи з бодибілдингу та фітнесу, який відбудеться в Іспанії». Ось він, ваш справжній тест. Національний чемпіонат - це кваліфікація, а не випускний. Це розминка. Ви думали, це кінець шляху? О, мій солодкий літній друже, це навіть не початок.

