Ну що, герою, думав, що пропустити тренування - це найгірше, що може трапитися? Ха! Тримай історію, яка змусить твої відмазки про «погану погоду» виглядати просто жалюгідно.
Вхід за спеціальним запрошенням: лом і пляшка
Отже, Івано-Франківськ, 5 квітня, 3:30 ночі. Молодий 25-річний «атлет», натхненний, вочевидь, не протеїновим коктейлем, а чимось міцнішим, вирішив, що ніч - ідеальний час для тренування. І знаєш, що? Закриті двері спортзалу його не зупинили. Бо навіщо потрібні ключі, коли є рішучість і, судячи з усього, непоганий удар з ноги?
Він просто розтрощив вхідні двері залу Animal Gym. Це я називаю мотивацією! Хоча, ні. Це я називаю вандалізмом, приправленим алкогольним делірієм. Медики приїхали, допомогли, але від госпіталізації наш «чемпіон» відмовився. Ще б пак, треба ж було чекати на поліцію і роздавати автографи.
«Я нічого не пам'ятаю»
І ось моя улюблена частина. Коли його запитали, що, власне, сталося, хлопець видав класику: «Згадав тільки кінець, коли вже була поліція… я реально нічого не пам’ятаю». Серйозно? Ти не пам'ятаєш, як перетворив скляні двері на купу уламків? Цікаво, а про те, що о пів на четверту ранку нормальні люди сплять, а не ломляться в чужі приміщення, пам'ять теж відшибло?
Слухай, друже, алкогольна амнезія - це не індульгенція. Це просто ознака того, що ти перебрав і втратив контроль. Це не робить вчинок милим чи кумедним. Це робить його безвідповідальним.